|
Розірвалася нитка, що єднала з батьками,
Батько був- і нема, батько був- і нема...
Руки склавши свої, він пішов десь до МАМИ
І лишилась на серці лиш пекуча пітьма.
Гулко грудка землі впала на домовину....
Як укопані, ми тут стоїм і мовчим...
Ця болюча така і прощальна хвилина
Душі рве аж до крику. рве її до плачу...
Все суєтне відходить, відлітає як вітер...
Лиш приходять на думку пророчі слова:
"Ми під теплим крилом,ми безпечні,як діти,-
Поки БАТЬКО живий, поки МАМА ЖИВА..." |
Свеча горит с 26 января 2011 |
|
|